четверг, 28 августа 2008 г.
среда, 27 августа 2008 г.
По контенту і реклама
Обсяг реклами у засобах масової інформації зріс на 40%. Торік прибуток від неї становив понад 400 млн. доларів, розповідає медіа-експерт C. Чернявський. Трійку лідерів за прибутками очолюють журнали. Дохід жіночих - близько 43 млн доларів, бізнесових - 35.
Автомобільна періодика отримує рекламні дивіденди в розмірі 24 млн. Головними факторами зростання ринку реклами, на думку експертів, є укрупнення медіа-холдингів та медіа-інфляція у 25%. А також формування нових видавничих проектів - насамперед, ділових і розважальних.
Українські ділові канали поки що програють поруч з пресою та інтернетом у боротьбі за бізнес-аудиторію. Причина росту - вони не інформують про те, що сьогодні по-справжньому цікавить бізнесменів.
Протягом останніх кількох років на українському телебаченні спостерігаються марні спроби залучити бізнес-аудиторію.
На сьогодні таких каналів, щонайменше, 2 - «Перший діловий» і UBC. При цьому з'являється інформація ще про кілька каналів, які орієнтуються на бізнес-глядача.
Інтерес інвесторів до цього сегменту легко пояснюється, адже він дозволяє вийти на досить привабливу для рекламодавців аудиторію, витративши при цьому порівняно невеликі гроші ($0,5-3 млн., залежно від рівня проекту.).
Тим часом черги рекламодавців, які бажають розмістити свої матеріали на ділових каналах, поки що не спостерігається.
Медіаредактор агентства Nostra Communication Р. Костенко говорить, що на сьогоднішній день рекламодавці мають ряд претензій до ділових каналів.
«На практиці телевізійні бізнес-проекти не можуть запропонувати свого глядача, якого не можна було б піймати на інших каналах. У підсумку як рекламний носій українські ділові конкурують з інтернетом», - говорить Костенко.
Невміння вийти на свою аудиторію вважає головною проблемою ділового телебачення і О. Сидоренко, представник компанії ESGroup.
На її думку, головний контент ділових каналів - новини про бізнес, дуже важливі редакційна політика і стандарти подачі інформації у цих медіа.
«Необхідно враховувати той фактор, що глядач відрізняється високим рівнем освіти і добре обізнаний про основні тенденції розвитку економіки і бізнесу. Тому він легко відрізнить об'єктивний матеріал від недостовірної ангажованої інформації і втратить довіру до каналу, який намагається нагодувати його таким продуктом. І зрозуміло, що повернути лояльність йому в такому разі, буде, практично, неможливо», - упевнена Сидоренко.
Існує й інша проблему. Крім спеціалізованих ділових каналів, економічну інформацію сьогодні можна почерпнути з вузько профільних програм.
Наприклад, на «Першому діловому» виходить «Діловий мир», на «Ері» - «Ера бізнесу», на ICTV - «Ділові факти», на СТБ - «Бізнес плюс», на НТН - «Ціна питання», на 24 - «Економіка», на «5 каналі» - «Час економіки» і «Бізнес час».
Крім того, деякі канали запустили навіть спеціалізовані економічні проекти такі як «Рейтингова панорама», «Банкнота», «Аграрна країна».
Також можливості спеціалізованого телебачення обмежує і поки що незначне цифрове покриття в Україні (ділові канали транслюються за допомогою кабельного і супутникового віщанні).
Говорячи про перспективи розвитку ділового телебачення, А. Таранов, директор експертної групи «Квенді» вважає, що доля такого ефіру багато в чому залежить у нашій країні від фондового ринку і обсягу тієї оперативної, інтерактивної інформації, якого вимагатиме присутність на біржі.
(с) За матеріалами УаНет
пятница, 22 августа 2008 г.
Бизнес под своей крышей
Еще лет десять назад надомная работа ассоциировалась прежде всего с бабушками, вяжущими шерстяные носки или пекущими пирожки и затем продающими их у метро. С развитием частного сектора сфера применения надомников значительно расширилась, ведь аренда помещений под производство — удовольствие не из дешевых. Зачастую для небольшого бизнеса выгоднее использовать квартиру — свою или своих сотрудников. Пусть даже это не всегда законно.Собирая материал для этой статьи, мы разместили на трех виртуальных биржах труда объявление: "Ищу работу на дому. Рассмотрю любые варианты". Первое и самое очевидное впечатление от полученных откликов, а также от общения с некоторыми надомниками было таким: условно надомную работу можно поделить на инициативную, когда люди сами придумывают себе бизнес, и безынициативную, подразумевающую исключительно труд по найму.
В инициативном бизнесе люди работают на себя, в основе их дела лежат персональное умение, интересная идея, и обычно они получают существенно больше трудящихся по найму. Неинициативный бизнес, в свою очередь, бывает массовым (народным) и уникальным. Народный бизнес не требует никаких специальных умений и доступен любому: работник должен просто в срок выполнять заказ работодателя. Уникальный предполагает некие специальные знания.
Элитное дело
Первыми официальными "уникальными" надомниками в СССР были художники и скульпторы, обычно в домашних условиях создававшие образы вождей. Им даже выделялись дополнительные квадратные метры — для работы. Сегодня подобный бизнес государством не поддерживается, однако и не обременен налогами и дополнительными арендными затратами. Можно сколько угодно ваять статуи или писать картины дома, главное — найти им сбыт.
Константин Правицкий много лет создавал миниатюрные фигурки солдатиков. "Заводские солдатики — это болванчики,— уверяет Правицкий,— я вкладывал душу, делая настоящую скульптуру людей в миниатюре, у моих можно даже заметить мимику и возраст". На изготовление одного воина у Правицкого уходило две недели, но себестоимость фигурки небольшая, не более 300 руб.,— ценится в основном исполнение. Константину солдатики приносили ежемесячно $500-600. Правицкий уже два года не занимается их изготовлением, а коллекционеры все еще звонят — сейчас его солдатики на художественном рынке стоят от $100 до $1000 за штуку. "Солдатики кормили меня целое десятилетие,— уверяет Константин,— но сейчас у меня сильно ухудшилось зрение, и я вынужден был закончить дело".
Однако Константин не бросил надомную работу: уже 15 лет он работает в издательстве "Армада", разрабатывая образы по прочитанным фантастическим произведениям. Сейчас художник может заработать на обложке книги 30-60 тыс. руб., а на картинках внутри книги — от 100 до 3 тыс. руб. за штуку.
— Оплата творчества сегодня зависит не только от имени художника, но и от умения общаться,— уверяет Правицкий,— книги гламурных писательниц оплачиваются гораздо лучше, однако к женским модным романам обычно рисунки делают тоже женщины, и этот рынок давно занят. В среднем иллюстратор может заработать в месяц до 30 тыс. руб.
Прикладной характер художественного творчества особенно способствует коммерческому успеху. Сергей Трофимов создает майки с логотипами. "У каждого факультета есть своя эмблема и логотип,— рассказывает он,— и, зная многих деканов лично, я стал предлагать изготовить фирменные футболки. С помощью Adobe Illustrator и Photoshop я делаю эмблему, а печать — уже дело техники". Продает майки "от Трофимова" одна торговая фирма, имеющая павильоны на территории МГУ. Ежемесячно на печати Сергею удается заработать 30-35 тыс. руб.
— Если майка с эмблемой плохо продается, то символику меняют на другую, дизайн которой утверждается вместе с деканатом факультета,— продолжает Сергей.— Цена одной майки зависит от количества цвета, используемого в дизайне логотипа, сложности эмблемы. Двух-трехцветная стоит 400-600 руб., одноцветная — 300-350 руб.
Чтобы найти творческих людей, которые зарабатывают продажей разнообразных предметов, обладающих художественной ценностью, необязательно отправляться на вернисаж. Достаточно зайти на community.livejournal.com и выбрать сообщество hand made. Светлана Турова из Сыктывкара (ник в ЖЖ — Clere) привлекла внимание необычными игрушками. Юрист по образованию, свои первые игрушки она начала делать еще в детстве, с мамой.
— Семья у нас многодетная, денег в начале 90-х, конечно, не хватало, и я стала вязать для себя и друзей,— вспоминает Светлана,— а когда ушла в декрет, решила вспомнить старые навыки и для будущего ребенка смастерить несколько игрушек. Жэжэшники стали просить сделать и для них такие же, заказывая в среднем от 10 до 20 (иногда и до 40) игрушек в месяц. Затратная часть у меня небольшая: нитки — 50-100 руб. за моток, а самые дорогие аксессуары (глазки, носики, набивка) в зависимости от игрушки стоят от 200 до 500 руб.
На создание одной игрушки уходит от 3 до 24 часов. При активной работе Туровой удается заработать 30-40 тыс. руб. ежемесячно.
Не меньшей популярностью в ЖЖ пользуются майки с принтами. Юля (ник parad zaizev) когда-то делала открытки ручной работы и продавала их через магазины подарков ("Бюро находок", "Артманьякс", кафе-магазин "Пироги", "Мир цветов"), но затем стала на дому производить творческие майки. 80% сообщений в Юлином ЖЖ — просьбы о продаже.
— Пошив одной футболки (их Юля шьет не сама.— "Деньги") стоит 250 руб. Плюс еще 200 руб. на краски, кисти, бумагу для этикеток и упаковочные пакеты,— рассказывает Юля.— На изготовление одной футболки у меня уходит два-четыре часа.
Майки от Юли стоят от 1,7 тыс. руб., и "если усердно работать, то можно заработать 60-70 тыс. руб. в месяц".
Владимир Козлов три года назад занимался тем, что "работал на дядю", точнее, на фирму в автоцентре: затягивал машины в кожу, но на дому. Машину разбирали на детали и по частям привозили к Владимиру.
— Заработать можно было неплохо, до 25% от сделки, в деньгах — до $1 тыс. ежемесячно,— рассказывает Владимир,— но когда у меня накопилась клиентская база, решил работать на себя, о чем ничуть не жалею.
Сегодня гараж Козлова в Балашихе знают "все, кому надо". Здесь Владимир перетягивает сиденья для машин и мотоциклов, шьет жилетки, куртки, ковбойские штаны (чапсы) и даже собачьи ошейники с навигаторами (изготовление подобной игрушки стоит $200). Теперь он зарабатывает до $2 тыс. в месяц. Правда, оборудование для шитья кожаных изделий стоит довольно дорого: хорошая швейная машинка — $3-4 тыс., станок для спуска краев кожи — еще больше. "Денег на дорогую машинку не было,— вспоминает Владимир.— Однажды заработал на обшивке автобуса для ночного клуба "Дягилев" и все вложил в оборудование".
Алексей Беляшов практически всю жизнь занимается декорациями, но за год у него — не более шести заказов. "Это лишь на первый взгляд мало,— уверяет Беляшов.— Работа по подготовке к спектаклю начинается за пару месяцев до представления. Материалы, которые я трачу на декорации (различные фактуры, клей, пена, папье-маше, пеноплекс, кисточки),— 50% стоимости праздника". Сегодня на профессии декоратора можно заработать от 10 тыс. до 100 тыс. руб. в месяц.
Каждую субботу на станции метро "Пушкинская" с 10 до 12 утра собирается группа людей: частные диспетчеры и водители автотранспорта. Уже два месяца сюда приходит и Елена Лысенко, до этого работавшая диспетчером на железной дороге. "Я даю объявления в газеты и на бесплатные сайты объявлений, предлагаю машины для перевозок",— рассказывает Елена.
У Лены нет никаких договоров с фирмами или частными лицами, весь бизнес строится на честном слове, несмотря на то что "водители не раз кидали". Субботы на "Пушке" для того и придуманы, чтобы обмениваться мнениями о водителях: не заплатив одному диспетчеру, водитель автоматически попадает в черный список. Лена получает 10% от стоимости заказа, который находит сама. Автомобиль заказывается не меньше чем на пять часов, так что клиенту он обходится минимум в 2 тыс. руб. За день, по словам Елены, начинающий диспетчер может найти 2-3 заказа, доход диспетчера с опытом работы — около 40 тыс. руб., а таких диспетчеров на всю Москву — несколько сотен.
Модное дело
Модное слово "фриланс" сейчас актуально для многих профессий: так можно и планировать свободное время, и работать сразу на несколько фирм, иногда даже конкурирующих. Ко многим фрилансерам нередко стоит очередь из работодателей.
Владимир Литвиненко занимается полиграфией и дизайном на дому. Когда-то он пробовал себя в роли журналиста и редактора, был заместителем директора компании, однако пришел к выводу, что личная свобода — дороже. Теперь Литвиненко верстает газеты на дому: он не размещает объявлений, но никогда не сидит без работы. Владимир уверяет, что веб-дизайнеру несложно заработать 15-60 тыс. руб. в месяц. "Когда мне нужно больше денег, я просто больше работаю,— говорит Литвиненко,— когда меньше, еду в отпуск. Я сам себе хозяин".
Бажен Петухов в 90-е работал "литературным негром" для издательства "АСТ-Пресс", когда "книги в жанре боевиков пользовались большим спросом". Тогда Бажену платили $1 тыс. за книжку. "Система была такая: свою первую книгу автор писал сам, а последующие произведения писали "негры",— вспоминает Петухов.— Сегодня "неграм" платят ненамного больше — около $1,5-2 тыс. за книгу, срок дается не больше двух месяцев на книжку". Сейчас Бажен Петухов работает журналистом-фрилансером, еще занимается редактурой на дому, зарабатывая 30 тыс. руб. Правда, Петухов уверяет, что работать фрилансером невыгодно, и подумывает о том, чтобы пойти работать в штат.
Марина Остапенко, филолог по образованию, пишет на заказ стихи. "Я пишу для души, но и людям нравится,— говорит Остапенко.— Недавно ко мне обратился мужчина, просил написать поэму для жены, причем от мужского лица. Хотя обычно за стихами обращаются женщины, которые хотят подарить возлюбленным творческий подарок к юбилею". Расценки у Марины стандартные: три четверостишия — 300 руб. Правда, как признается поэт, "на стихах много не заработаешь, максимум — $100-200 в месяц, это всего лишь хобби, которое я денежно стимулирую".
Оказывается, заработать дома могут даже повара. Олег Гроссу приехал в Москву из Одессы и долгое время трудился "кухаркой" на различных мероприятиях. "Мой первый заработок был на похоронах,— рассказал Олег.— Утром позвонили и сказали, что к обеду стол должен быть готов". Тогда, в 2002-м, за заказ Гроссу заплатили $150 и тут же, на похоронах, пригласили готовить угощение ко дню рождения. Больше Гроссу в Москве без работы не сидел. Сегодня Олег работает в собственном ресторане, однако до сих пор не гнушается готовить в домашних условиях для корпоративов.
Но одними из самых востребованных надомников оказались модераторы и спамеры: стоило корреспонденту "Денег" разместить профильное объявление — почтовый ящик наполнился предложениями. Суть всех сводилась к тому, что нужно "нажимать на кнопочки и распознавать картинки". Распознавая картинку, вы помогаете кому-то отсылать спам. "Сервис платит 5 центов за то, что вы распознаете картинку антиспама, но заработать так можно копейки, и это просто глупо!" — считает Илья Рабченок, представляющий студию SMOpro, крутящую рекламу в блогосфере.
Более результативный и моральный способ заработка в интернете — завести свой блог, который в дальнейшем потенциально сможет давать заработок. Чем популярнее блог, тем больше возможностей получить рекламу. Если блог в ЖЖ или "Ли.ру", то получить рекламу в него можно через blogun.ru или с помощью прямых рекламодателей. В день популярные блогеры могут заработать $100-250 за одну рекламную публикацию. Правда, такое счастье обламывается не каждый день, а всего лишь несколько раз в месяц.
— Блогеры на отдельном домене и хостинге (standalone-блогеры) вешают баннеры, и тогда есть возможность получать стабильный доход — $1-3 тыс. в месяц,— уверяет Рабченок,— если, конечно, блог популярен.
Для начинающего блогера с сотней подписчиков реальна сумма лишь $20-50 в месяц, но уже через полгода за счет роста показателей сайта возможна дополнительная прибыль с продаж ссылок в размере $50-200. Если блогер IT-тематики активен и крутится в блогосфере, то может попробовать продать баннеры прямым рекламодателям, и тогда через полгода можно дополнительно зарабатывать еще $80-150. Сегодня в системе Ильи Рабченка работают 13 надомников-модераторов, зарабатывающих $100-300 ежемесячно.
Народный бизнес
Валерий Сибиров четыре года занимался мозаикой, а затем решил организовать собственное дело. Минимальное вложение средств в производство (по сути, только расходный материал), труд работников на дому, строительный бум — все это помогло не только пережить дефолт, но и расширить дело. Теперь Сибиров берет субподряды у строительных компаний, ему доверяют отделку помещений. Мозаичной плитки надо много, и Сибиров организовал курсы, обучающие ее изготовлению в домашних условиях.
— Мне выгодней обучать надомников и работать с ними, чем арендовать цех,— уверяет Сибиров,— сейчас у меня работает около 200 надомников, и все равно я несколько раз в год набираю желающих подработать.
Опытные надомники Валерия в среднем делают 1 кв. м мозаичной плитки за два дня, а минимальная прибыль с одного сделанного метра — 2,1 тыс. руб., так что 30 тыс. руб. заработать надомнику вполне реально. Изготовление мозаичного панно обходится в сумму от 4 тыс. руб. за 1 кв. м, цена зависит от сложности рисунка. Платные курсы у Сибирова стоят 4150 руб.
— После того как надомник изготавливает первую матрицу, то есть девятую часть квадратного метра, с ним заключат договор-подряд, согласно которому я просто обязан купить у него остальные матрицы,— уверяет Владимир.— На каждую следующую работу я заключаю такой же договор-подряд, где указываются метраж, стоимость квадратного метра, срок.
Алена Свиридова, начальник отдела кадров одного предприятия, про курсы по изготовлению гипсовой плитки, точнее, "мозаичного декора из гипса НПЦ "Элма"" узнала из объявления в газете. Алена решила поучиться, чтобы потом самостоятельно отделать только что купленную квартиру. Однако на этом она не остановилась и, окончив курсы, даже стала преподавать другим.
— Если впервые посмотреть на этот процесс, то покажется, будто блины печешь: раскладываешь гипсовую массу, похожую на тесто, равномерно в формы и прижимаешь стеклом,— рассказала Свиридова.— Получается изделие размером с ладонь. Затем на этот рельеф посыпается через специальное сито и трафарет гипсовый, металлизированный порошок. Выходит так красиво, что не верится, будто такую плитку можно сделать самому.
В стоимость курсов (2,5 тыс. руб.) входит комплект из трех форм со стеклами, трех килограммов гипса, специального сита, мерных стаканчиков, инструкция и "бесчисленные консультации". Новичок за 10 часов работы и с помощью 3 форм может изготовить 180 плиток, в деньгах — всего 360 руб. Докупив еще форм, заработок можно увеличить пропорционально.
Пожалуй, самый необычный вид надомного заработка — работа в службе "Секс по телефону". Конечно, ни на одной доске объявлений вы не найдете предложений о такой работе. Зато, если вы решитесь написать на сайт, вам с радостью ответят. Арсений, совладелец сайта Sexcall.ru, рассказывает, что девушки зарабатывают около €700 в месяц.
— У меня несколько требований к кандидатам,— уверяет Арсений,— голос, образование, коммуникабельность, кругозор. Собеседование перед приемом на работу обязательно. В некоторых случаях производится обучение девушек, особое внимание уделяется стрессоустойчивости.
По словам Арсения, годовой оборот компании — $1,5 млн, причем дело не заканчивается на сексе: есть еще гадание, гороскопы, анекдоты, поздравления... Услуги предоставляются не только на городских номерах, но и на коротких мобильных. Стоимость обслуживания одного мобильного для службы — порядка €4 тыс. в месяц, зато цена одной минуты общения назначается "по собственному желанию", обычно — 25-70 руб.
В России нередко людей на дому нанимают для тех операций, которыми в развитых странах занимаются роботы, например для упаковки CD и DVD (эту работу предлагают многочисленные пиратские компании). "Работа непыльная, курьер доставит вам продукцию, в ваши обязанности входит вкладка полиграфии и самих дисков в боксы",— писал корреспонденту "Денег" на "мыло" работодатель, обещая $350-650 ежемесячно. Упаковка одного компакт-диска занимала 40 секунд и стоила 5 руб. Хотя сама контора расположена в Петербурге, место жительства работника значения не имеет.
Разводилы
Обычно компаниям выгоден труд надомников: многие таким образом сокращают издержки, не связывая себя обязательствами по аренде площадей и трудовыми контрактами. При такой форме организации труда работодатель фактически приобретает у своего работника товар, а не рабочее время. Казалось бы, все довольны, существует только одно "но" — в этом деле нередко встречаются аферисты. Кто-то делает целые состояния на написании пособий о том, "как заработать деньги на дому". Их предлагают купить, перечислив деньги на счет (обычно небольшую сумму в размере 300-400 руб.), и обещают после отправить вам адреса и телефоны фирм, якобы нуждающихся в надомниках.
Интернет пестрит предложениями стать "наборщицей текстов" для издательских домов — тут вероятность обмана крайне велика. Корреспонденту "Денег" пришло письмо от известного издательского дома с весьма заманчивыми условиями. Обещали от 750 руб. за самые простые работы с большим сроком исполнения до 6 тыс. руб. за набор объемных текстов в кратчайшие сроки. От соискателя требовалось немного: внести первый взнос в размере 40 руб. и указать номер расчетного счета в письме с пометкой "оплата". Якобы это было необходимо работодателю "для подтверждения того, что вы являетесь участником платежной системы и способны производить расчеты", а также чтобы оградиться "от безответственных работников".
Светлана, профессиональная наборщица с многолетним стажем, уверяет, что "многие издательства устраивают так называемые кастинги": "Дают набрать текст, чтобы на конкурсной основе выбрать лучшую претендентку, но потом оказывается, что никто не прошел. Всем говорят спасибо, а у издательства остается бесплатный набранный текст".
Слепо веря объявлениям, некоторые россияне до сих пор соглашаются вложить деньги в "эффективный бизнес", приносящий большие дивиденды. Так, некая фирма уже не первый год предлагает желающим разбогатеть, выращивая в домашних условиях редкий сорт грибов, якобы "использующийся в элитной косметике". Несмотря на многочисленные разоблачительные статьи, берущихся за это дело меньше не становится. Соискателям продают споры грибов, специальные добавки и технологию выращивания за $100. Грибы также обещают скупать по очень выгодной цене. Еще недавно, во времена дефицита, на аналогичных условиях предлагалось выращивать обычные вешенки. Однако собрать урожай мало кому удавалось, поскольку для этих грибов необходимы специальные условия, создать которые дома практически невозможно. Фирма же объясняет неудачу горе-надомника тем, что он не соблюдал технологию.
Оксана Зотикова, Роман Акимов
Журнал «Деньги» № 32(687) от 18.08.2008
Чистий прибуток американської Time Warner зменшився в I півріччі 2008 р. на 31%
Чистий прибуток американської Time Warner Inc., найбільшої в світі медіа компанії, знизився в I півріччі 2008 р. на 31% - до 1,56 млн дол. в порівнянні з 2,27 млрд дол., отриманими за аналогічний період роком раніше. Про це повідомляється в опублікованому сьогодні фінансовому звіті компанії. Нагадаємо, що Time Warner Inc. проводить реструктуризацію, при якій планує отримати від свого підрозділу Time Warner Cable Inc. прибуток у вигляді дивідендів 9,3 млрд дол. Всього на виплату дивідендів Time Warner Cable, яка буде повністю відокремлена від Time Warner, направить 10,9 млрд дол. Завершення операції по реструктуризації намічене на IV квартал 2008 р. і залежить від отримання належних дозволів регулюючих органів.
Майбутнє ж усіх сучасних медіа – у віртуальному світі, впевнений президент «Гала Медіа Україна» Павло Шилько. За його словами, вже в найближчі півтора десятка років усі сьогочасні радіо- і телеканали перейдуть на мовлення в Інтернеті.
Саме таку форму для отримання звичної аудіовізуальної інформації вибере глядач. «Для нього це зручно - не потрібно підлаштовуватися під програми. Він зможе подивитися передачі, що цікавлять, тоді, коли захоче», - говорить П. Шилько.
На його думку, одна з країн, що володіють сьогодні величезним потенціалом в розвитку Інтернет радіо-телебачення – це Китай.
(C) Новинні стрічки УаНетчетверг, 21 августа 2008 г.
Освіта в контексті соціокультурних змін
| |||||||||
Абсолютно об’єктивні цивілізаційні зміни й тенденції розвитку, характерні для людства в цілому і для України зокрема, складають підѓрунтя сучасних змін в освіті. Перехід від індустріального виробництва до суспільства інформаційних технологій, а потім — до суспільства знань, глобалізаційні процеси, що охоплюють усі сфери життя і діяльності, — це ті зміни, без урахування яких на національному рівні країна не може обрати правильний напрям розвитку.
Загальні тенденції доповнюються тими, що мають власне український характер: продовження ствердження Української держави й незалежності, перехід до нового типу відносин — суспільно-політичних і економічних, духовних та ін. Тільки врахувавши усі тенденції, а краще — передбачивши їхній вплив на майбутні події, ми зможемо забезпечити ефективну освітянську діяльність, результатом якої буде підготовлена, конкурентоспроможна молода людина, що повністю відповідає професійним і суспільно-громадським вимогам майбутнього життя. Є кілька напрямів, які передбачають безумовні зміни у підготовці учня, вчителя й усієї системи освіти.
Hебувале раніше зростання динамізму суспільного розвитку — одна з тенденцій нашого часу. Знання, інформація, технології сьогодні змінюються скоріше, аніж одне покоління людей, тому зміна, змінність стає не винятком, а обов’язковою, однією з найбільш характерних рис життя людини і суспільства. Це вимагає від нас — освітян — формувати людину, здатну жити в системі постійно змінюваних координат, спроможну сприймати і творити зміни, здатну відокремити розумні зміни від нерозумних. У свою чергу, все більше постає завдання в навчальній діяльності не просто давати суму знань або забезпечувати творче їх засвоєння, хоча ця функція завжди залишиться. Значно більше актуалізується завдання навчити дитину навчатися впродовж життя і виробити не тільки уміння й навички навчатися, а й потребу в цьому. Третє завдання — навчити використовувати знання в практичній діяльності — професійній, суспільно-громадській, побуті. Перетворити знання з мертвого вантажу на методологію поведінки людини, основу прийняття рішень. За великим рахунком — добитися, аби знання стали підѓрунтям діяльності людини. Інакше кажучи — утвердити знаннєву людину. Лише так можна досягти рівня знаннєвого суспільства, яке вибудовуватиме свою діяльність на основі отриманих знань. Це конче необхідно для того, аби країна займала достойне місце у сучасному і, тим більше, — у майбутньому світі. Освітяни, усвідомлюючи необхідність змін, мають підвести до цього громадську думку.
Людина інноваційного мислення, інноваційного типу культури, здатна до інноваційного типу діяльності, — лише така людина може бути конкурентоспроможною, такі люди можуть скласти мобільне суспільство, мобільну націю. Тому формування інноваційної людини — нагальне завдання освіти. У нас надмірно консервативна нація. Ця проблема виникла не сьогодні, вона значно протяжніша в нашій історії, тому ще й нині ми уособлюємо пасивний тип діяльності. Сьогодні краще бути надактивним, ніж надмірно пасивним.
Інший напрям змін, які обумовлені як цивілізаційними процесами, так і внутрішньоукраїнськими, — треба виховувати людину більш самодостатню, людину вільну. У сучасному світі суттєвим чином розширюється комунікативне середовище, в якому проживає людина, зростає й міжособистісне спілкування. Безумовно, інформаційні, контактні впливи суперечливі, й для того, аби людина залишалась сама собою, а тим більше — щоб була ефективною у будь-якому виді діяльності або громадянському співіснуванні, вона має аналізувати всі ці впливи й діяти свідомо, відповідним чином реагуючи на інформацію та контакти. Це означає, що ми маємо формувати людину в особистісному відношенні більш розвинуту.
Сучасна цивілізація позначається розвитком демократії. Демократія — це не лише форма самовиявлення, самоствердження людини. Демократія має чисто прикладний економічний характер, вона дає можливість кращого самовиявлення, а отже в більшій мірі самореалізації та забезпечення ефективнішого розвитку суспільства. Для того, аби наша країна була дійсно демократичною, а не такою, якою є сьогодні, ми повинні мати не тільки демократичних президента, прем’єра чи парламент — це бажано. Головне для демократії — мати критичну масу людей, здатних жити в демократичних відносинах, і не здатних жити в авторитарному суспільстві. Не кажучи вже, що для України ця проблема особливо важлива — нехтування людиною, її думкою, правами, а то й життям супроводжувало нас, наших попередників впродовж століть — перед нами стоять більш серйозні завдання в плані формування демократичної особистості, ніж перед іншими народами європейського континенту. В цьому плані ми маємо змінити відносини й у навчальній діяльності. Якомога швидше слід позбутися суб’єктно-об’єктних відносин в освіті, де вчитель — активний суб’єкт, а учень — пасивний об’єкт навчальної діяльності, та утвердити суб’єктно-суб’єктні відносини, в яких обидві сторони навчання активні. Вони значно важчі для педагога. Але для чого те навчання впродовж 12 років, яке не сприяє особистісному розвитку, яке формує людину в авторитарному середовищі? Вступивши в самостійне життя, така людина, навіть несвідомо, вимагатиме авторитарних відносин і демонструватиме їх, створюючи й авторитарне суспільство. Ніколи не буде динамічного демократичного розвитку в нашій країні, якщо ми орієнтуватимемося на такий тип відносин. Тому не стільки заради освіти, скільки заради майбутнього держави, нації й кожної окремої дитини, яка сьогодні приходить до школи, ми повинні прагнути й стверджувати демократичний тип відносин із людьми. Формування самодостатньої, вільної, демократичної особистості повинно бути завданням усіх нас по відношенню до дітей.
Людиноцентризм і дитиноцентризм — серцевинні ідеї змін в суспільстві в цілому й освіті зокрема. Переконаний, що наше доросле суспільство зможе бути ефективним, гуманним і демократичним, якщо ми утвердимо людиноцентризм у суспільному житті як створення умов для плідної діяльності кожної людини, повної її самореалізації в суспільстві. Дитиноцентризм в освіті — це не проголошення гасла «Все краще — дітям», і це не любов до дітей взагалі як таких. Це — виокремлення у кожній дитині її сутнісних особистісних рис і максимально можливе наближення навчання й виховання цієї дитини до її конкретних здібностей. Ідея дитиноцентризму має проходити червоною ниткою в усіх змінах реформації та модернізації системи освіти. Врешті-решт, це є й оцінкою стану самої освіти. За великим рахунком, те, що ми можемо й повинні робити в школі — допомогти дитині пізнати себе, розвинутись на основі її сильних сторін і здібностей. Ставши дорослою, така людина найкращим чином, максимально себе реалізує і буде щасливою, бо займатиметься притаманною для неї справою, професійно й ефективно; і суспільство розвиватиметься динамічно й несуперечливо, оскільки так діятимуть мільйони людей.
Самопізнання, саморозвиток, самореалізація — тріада, що складає основу людського щастя. І дві з цих складових — в руках освітян. Саме тому при переході до 12-річної школи, серед іншого, ми започатковуємо старші класи як профільні. Це, звичайно, не вичерпує завдання особистісної орієнтації у навчальній діяльності, але суттєвим чином допомагає кожній дитині. Ми маємо сприяти поширенню ідей психологічного супроводу в освіті й суспільстві, а також реалізувати ці підходи (у програмах, навчальних планах, підручниках, підготовці та післядипломній освіті вчителів тощо), оскільки це шлях до розв’язання багатьох освітянських проблем.
В контексті нових соціокультурних вимог до освіти й вчителя — це озброєння фахівців будь-якого профілю новітніми технологіями, серед яких інформаційно-комп’ютерні займають провідне місце. Не будучи прибічником перебільшення значення комп’ютерної техніки, маю зазначити, що чотири функції її безумовні. Перше: це шлях до комп’ютерної грамотності, без якої все важче молодій людині знайти достойну роботу. По-друге, це засіб до індивідуалізації та інтенсифікації навчальної діяльності — комп’ютер у майбутньому може призвести аж до зміни її класно-урочної форми. Третє: комп’ютер, підключений до інтернету та інших систем — це шлях до пізнання і ключ до знань з усього світу. Четверте: комп’ютер відкриває шлях до нової форми навчальної діяльності — дистанційного навчання, яке також є надзвичайно важливим, особливо з утвердженням необхідності навчання дорослих протягом життя.
Тісно пов’язане з вищезазначеним наступне. Людина в майбутньому все більше буде жити не тільки в національному, а й у глобальному просторі. Ми маємо готувати людину до того, аби вона була ефективною в глобальному просторі. Прогрес будь-якої країни — України чи Росії, навіть США — не може успішно вирішуватись лише на національному рівні, прогрес набув загальноцивілізаційного характеру. І тільки та країна, яка перебуває в контексті загального розвитку цивілізації й органічно взаємопов’язана з іншими країнами, може ефективно розвиватись.
Глобальний простір передбачає не тільки спілкування країни з країною, а й здатність людини спілкуватись з людьми з інших країн. Тут постає проблема здійснення в освіті України мовного прориву. Повинна відбутися лінгвізація освітньої діяльності в країні: вивчення трьох мов як обов’язкових для наших дітей. Державна українська, англійська (або інша західна) і російська (або інша в залежності від національних потреб). І вивчити три мови цілком реально за теперішніх шкільних програм. Коли ж ми протиставляємо одну мову іншій, то, начебто, розписуємося в тому, що наші діти безталанні й не зможуть оволодіти більше ніж однією мовою. Це від нашого хуторянства, в гіршому розумінні слова, відсутності досвіду й відомостей про те, що робиться у світі. Як провило, у країнах Європи знають по три мови. У Монголії — обов’язкове вивчення англійської мови у середній школі, й це — далекоглядне рішення: у цій державі через одне-два покоління з’явиться мобільна нація, яка буде здатною функціонувати у глобальному просторі. Наше завдання — здійснити мовний прорив у нашій державі, й для цього є всі підстави.
Однією із серйозних проблем в освіті є формування у дітей сучасної системи цінностей. Ми повинні надзвичайно відповідально до цього ставитися. Формуючи ті цінності, які вже віджили або відживають, залишаємо дитину, людину неконкурентоспроможною в контексті світоглядно-моральних цінностей сучасного світу. Є багато чого, над чим маємо працювати. Як ми не лаяли б ринкову економіку — іншого не дано, на сьогодні це найефективніша система. Відповідно до системи суспільних відносин, слід формувати систему цінностей, яка дозволила б несуперечливо влитися в сучасне суспільство кожній особистості. Скажімо, ставлення до багатства. У нашого покоління виховували негативне ставлення до багатства, хоч підсвідомо ми розуміли, що без грошей і фінансово-економічного забезпечення неможливо жити. Вважаю, що до багатства теж треба формувати відповідне ставлення — шану й повагу. Формувати в дітей бажання стати багатими. Але — чесно багатими. Бо чесно зароблене багатство — це прогрес суспільства і всього людства. Тривалий час найбагатшою людиною світу був Білл Гейтс. Уявімо, що його не було б: не було б усього того, що зроблено в світі його компанією. Багатство цієї конкретної людини відображає надзвичайно суттєвий внесок у прогрес людства. Звичайно, до багатства більшості наших багатіїв важко сформувати шану й повагу, та й не треба цього робити, бо воно дуже часто має нечесне і незаконне походження. Але до багатства як такого, до орієнтації на те, щоб людина була заможною, — повинно. Цим самим ми утверджуємо природню для дитини мотивацію гарно навчатися, бо за цим повинно бути краще життя, і скоріше витиснемо мотивацію навчатися через страх і авторитарні дії батьків і вчителів.
Надзвичайно важливим для розвитку країни є питання патріотизму, національного єднання. Глобалізація — не тільки зближення народів і націй, це загострення й небувала раніше конкуренція між державами, між націями, розповсюдження цієї конкуренції у загальнопланетарному масштабі. Тільки та держава, та нація, яка матиме максимально згуртоване, об’єднане населення, яке в найбільшій мірі усвідомить свої національні інтереси у сфері політики, економіки та ін., в найбільшій мірі зможе захистити свої інтереси у конкуренції з іншими державами і народами, створити ліпші умови для громадян своєї країни. Це тим важливіше для України, бо ми стали державою, коли світ уже був поділений на сфери впливу. Нам тим більше треба робити сміливі рішучі кроки заради самоствердження у світовому просторі. Формування єдності України, формування патріотичних почуттів має не тільки самоцінність, але й цінність суто прагматичну.
Водночас постає й питання традицій суспільства. Маємо зрозуміти, що не всі наші традиції є такими, яких необхідно дотримуватись. Традиції, які віджили, або відживають, слід найшвидше забути, звільнити майбутні покоління від їхніх оков. І навпаки, нові норми, які стверджують себе і є розумними, слід запроваджувати в усіх сферах, починаючи, скажімо, з питання вищої освіти. Досі ми часто зустрічаємось із висловом: ми багато готуємо фахівців із вищою освітою. Говорячи подібне, люди не розуміють, що час неосвіченості минув, забагато освічених в принципі не буває, а сьогодні тим більше. Вища освіта, як колись початкова, потім середня, все більше стає обов’язковою. Вища освіта стає обов’язковим етапом не тільки у професійному, а й у загальному розвитку людей. І потрібно, щоб кожен, хто бажає і має достатню підготовку, міг отримати вищу освіту. Як і могли б отримати також всі бажаючі професійно-технічну освіту. Тільки та країна, яка буде мати максимальну кількість людей із максимально високою освітою, зможе створити той «гумус», що дозволить широко і ефективно застосовувати інформаційно-комунікаційні технології. І тільки на цьому фундаменті можна досягти суспільства знань — наступного етапу цивілізаційного розвитку людства.
№148, середа, 20 серпня 2008
http://www.day.kiev.ua/250234
Подписаться на:
Сообщения (Atom)
Сообщения
